Страшна хвороба пришла у сім’ю Оксани Деркач, але бажання жити і величезна підтримка небайдужих людей допомогли побороти важкий недуг.

Оксана Деркач вважала себе дуже щасливою. Успішно закінчила гімназію в м. Борисполі, вступила навчатися до Міжрегіональної академії управління персоналом(МАУП). Цікаве навчання, веселі дні відпочинку.

 Та якось, вона почала відчувати втому, «було таке відчуття, що ось-ось впаду на коліна, а мама все частіше помічала бліде моє обличчя, сонливість та різке схуднення. Звернулися до лікарів в жовтні 2011 р. і ось діагноз, як грім з ясного неба: гострий лейкоз. Спочатку великі сльози, паніка, шукаєш хоча б якісь пояснення виникнення цієї хвороби, питаєш весь світ, чому це трапилось саме зі мною? А потім ти розумієш, що треба діяти», - згадує Оксана.

                Лікування проходило в Київському обласному онкологічному диспансері цілих два роки. Дякуючи родичам, близьким, друзям та небайдужим людям, Оксана  пройшла 10-ть тяжких курсів хіміотерапії, перенесла важку форму вірусного гепатиту «В». Здалося, що хвороба відступила. Дівчина повернулася до звичайного життя: вчилась в університеті, спілкувалася з друзями, раділа життю. Але у січні 2014 р. трапився рецидив, хвороба повернулася з новою силою. Лікарі повідомили про необхідність операції по пересадці кісткового мозку. «Ця операція у всьому світі робиться при рецидиві хвороби у пацієнтів групи високого ризику, зволікати було ніколи , негайно було потрібно розпочати підготовку для трансплантації кісткового мозку, щоб зберегти мені життя, батьки шукали медичні заклади закордоном, які роблять цю операцію. Зв’язалися з медичним закладом в Ізраїлі, надіслали всі документи для розгляду та вирушили до чужої країни для здачі аналізів на пошук донора», - розповідає Оксана. В медичному центрі Тель-Авіва підтвердили діагноз, запропонували аллогенну трансплантацію кісткового мозку від донора. В Ізраїлі на відміну від України є світова база донорства. "Дякуючи Богу для мене знайшли донора в Польщі, в якого показники повністю підходять для мого організму. Така операція потребує значних коштів, яких не було у моєї родини. Збирали серед рідних,знайомих, вносили пожертві добрі люди, деяку частину допомоги надало Міністерство внутрішніх справ України в Київській області так як мої батьки працівники міліції. Але необхідна сума набиралась досить повільно. І ти розумієш ,що час ніби зупинився, адже кожен день, кожен тиждень міг бути останнім…», - говорить Оксана Деркач.

Від знайомих родина Оксани почула про існування благодійного Фонду «ФОНД ДОБРІ СПРАВИ», який допомагає у лікуванні тяжкохворим. Засновником Фонда є фінансист та громадський діяч Сергій Мамедов, який вважає, що в нинішньому світі воєн, політичної нестабільності й негараздів у суспільстві, надто важливо залишатися людиною, вміти виручати у скрутну хвилину ближнього. Зробити добру справу не складно, адже добро повертається добром та найменший добрий вчинок може принести більше щастя, радощів і любові, ніж всі багатства світу.

 «ФОНД ДОБРІ СПРАВИ» відгукнувся на прохання сім’ї Оксани та зібрав необхідні кошти на лікування, операцію та реабілітацію після неї. «Для мене це було емоційно та психологічно тяжко, але завдяки підтримці моєї мама та лікарів, які не давали мені опустити руки, я знайшла в собі сили бути оптимістично налаштованою. Лікарі робили для мене все, щоб максимально зменшити мій біль, адже я не могла тривалий час ні їсти, ні пити. Лежачи на лікарняному ліжку дивлячись у вікно я молила Бога, щоб це все швидше скінчилося, бо кожний день здавався вічністю, але великих сил та бажання жити мені додав лист, який передав мій донор з Польщі», - ділиться спогадами Оксана.

 

Та, як говорять біда одна не ходить, за собою другу водить.  Нервові потрясіння, клопоти, пов’язані з лікуванням Оксани відбилися на здоров’ї  її мами - Тетяни. Після обстеження лікарів у неї виявили початкове онкологічне захворювання. «Всі ті переживання, які відчувала моя мама, весь душевний біль за близьку людину – все це я відчула на собі. Але ми вже знали, що світ не без добрих людей. «Фонд Добрих Справ» не залишився осторонь і не зважаючи на те, що були потрібні значні кошти, завдяки засновнику Фонду, спільними зусиллями подолали тяжку хворобу», - згадує Оксана.   

Лікування проходило в тій же самій клініці Ізраїлю і наразі Тетяна та Оксана почувають себе добре.

«Любіть своїх рідних, цінуйте кожну мить, яку ви проводите зі своїми близькими, рідним, друзями. Життя прекрасне. І навіть тоді, коли вам важко - не впадайте у відчай. Озирніться навколо – і ви побачите багато добрих та небайдужих людей», - запевняє Оксана.

Віталій Проненко, журналіст

Читайте цей матеріал у газеті "Голос України" №16

за 29 січня 2016р.: http://www.golos.com.ua/article/263704